Колекція сучасної скульптури була відокремлена від колекції Національного музею у Варшаві і перенесена до Крулікарні у 2001 році. Відокремлена від інших жанрів мистецтва, вона дозволяє чітко простежити зміну статусу скульптури як об'єкта, елемента перформансу чи інсталяції у 20 столітті. Вона складається з 1 417 об'єктів, починаючи від класицистичних скульптур Генрика Куна, через металеві авангардні проекти просторових форм, що експонувалися в Ельблонзі у 1965 році, експериментальні роботи Аліни Сапочнікової, розписані вручну капці Генрика Стажевського, до концептуальної роботи Ізи Тарасевич, створеної у 2013 році тут, у Крулікарні.

Колекція неоднорідна, вона об'єднує твори художників, невідомих з точки зору сучасної історії писемного мистецтва, а також знакові для неї імена: Едвард Віттіґ, Катажина Кобро, Єжи Ярнушкевич, Барбара Зброжина, Владислав Гасіор, Єжи Бересь, Марія Пінінська-Бересь, Кшиштоф Беднарський, дует Кієвський/Кокур, Йоанна Райковська, Аґнєшка Польська. Однак, якщо відволіктися від імен і подивитися на колекцію як на частину широкої та міжжанрової історії про мистецтво, то найяскравіше можна побачити реалізм міжвоєнного періоду та укорінений соцреалізм 1950-х років, повоєнну скульптуру з органічними абстрактними формами та авангардні втілення в металі. Колекція, що складається з покупок і пожертвувань від приватних осіб, постійно зростає. Вона приймає роботи, які вже стали історичними, а також ті, що створені сьогодні, які з перспективи сьогоднішнього розмивання кордонів між жанрами в мистецтві рефлексують над статусом і функцією скульптури, а також ті, що натхненно займаються інституційною критикою.