Ініціатива створення музею, який би документував історію польського кооперативного руху, була висунута Францішеком Стефчиком у лютому 1918 року під час Першої конференції польських кооперативних провідників. Саме тоді найвидатніші представники польського кооперативного руху з'їхалися до Любліна, щоб обговорити форму кооперації та, ширше, всієї економіки у вільній Польщі, в відродження якої вірили. Саме тоді почали збирати колекції, спочатку у Кракові, а згодом у Варшаві. Музей мав відчинити свої двері 1 вересня 1939 року... Внаслідок вторгнення до Польщі нацистської Німеччини, до якої невдовзі приєдналася радянська Росія, відкриття не відбулося. Лише через 50 років після Конференції, тобто у 1968 році, це вдалося зробити. Першою домівкою нашого музею стала колишня Державна сільськогосподарська кооперативна школа в Наленчуві, звідки він був перенесений до штаб-квартири Національної кооперативної ради у 2001 році.

До фондів нашого музею входять документи, фотографії, знамена, медалі, рукописи, монети, плакати, листівки, книги, скульптури, портрети, фільми... словом, все те, що можна знайти в будь-якому музеї світу. Що нас відрізняє, так це історія, яку розповідають ці предмети. Вони розповідають про більш ніж двохсотлітню славну історію, сповнену гордості та слави. Це історія боротьби за соціальне визволення, боротьба за відродження польської держави і важливий елемент польської підпільної держави, це історія потужного, самоврядного, глибоко демократичного економічного і соціального руху, і, нарешті, це люди, в тому числі найважливіші люди в польській історії (ми, напевно, єдина країна в світі, главою якої був активний кооперативний діяч - Станіслав Войцеховський, другий президент Республіки Польща). Підґрунтям великої історії є кооперативні цінності, у вічність яких ми віримо, і які ми опосередковано документуємо та пропагуємо.