З колишньої Галереї декоративного мистецтва та Галереї давньоєвропейського та давньопольського живопису Національного музею створено нову Галерею старого мистецтва. Поєднуючи технічні жанри, ми хочемо відійти від традиційного мистецтвознавчого дискурсу, який відокремлював "високе" образотворче мистецтво - живопис, скульптуру, графіку і гравюру - від художнього ремесла, вважаючи його прикладною сферою. Між тим, у попередні епохи такого поділу не існувало. В принципі, до всіх цих мистецтв ставилися однаково. Якщо якесь із них і підносилося, то це був не живопис чи скульптура, а ювелірна справа і виробництво гобеленів. Сам термін "мистецтво" - латинське ars (далі італійське, французьке та англійське: arte, l'art, the art), грецьке téchne, німецьке та голландське Kunst - спочатку означало майстерність, вправну роботу, ремісничу майстерність. Саме реміснича, віртуозна якість виконання найвище цінувалася в живописі та скульптурі.

Живописна природа живопису і скульптури, підпорядкована принципу наслідування дійсності (мімезису), також не робить ці жанри окремими. Як показує наша виставка, переважна більшість творів старої майстерності дійсно мали декоративний характер, але містили в собі образні уявлення, які, зрештою, і є суттю живопису та скульптури.

Декоративно-прикладне мистецтво мало спільні цілі та функції з живописом і скульптурою, а також простори, в яких його збирали та експонували. Звідси і поділ галерей - на "соціальні простори": 1) палац, вілла, особняк; 2) церква, каплиця і домашній вівтар; 3) місто. Іншими словами: 1) садибна культура, 2) релігійна культура, 3) міська культура.